Японці беруться створити алтернативу Інтернету

Міністр зв'язку Японії Йосіхіде Суґа зробив у минулу п'ятницю сенсаційну заяву: японські учені приступають до проектування комунікаційної мережі нового покоління, яка до 2020 року зможе замінити існуючу глобальну мережу Інтернет. Раніше розробками альтернативного Інтернету зайнялися в США і Китаї.

Японські вчені приступають до проектування комунікаційної мережі нового покоління, яка зможе замінити існуючу глобальну мережу – Інтернет. Нова технологія повинна стати надійнішою, дані передаватимуться швидше, а вірусні атаки будуть не страшні. Інтернет-2 теоретично з'явиться вже до 2020 року. Японія – не перша країна, яка зайнялася розробками у цій сфері: раніше до подібні експерименти розпочали США і Китай.

Задача полягає в тому, щоб подолати обмеження, з якими сучасний Інтернет стикається у зв'язку із зростанням об'ємів передачі даних, а також у забезпеченні безпеки цих даних.

Створювана мережа, як очікується, забезпечить швидшу і надійнішу передачу даних, а також кращу стійкість до вірусних атак і несправностей устаткування. Свою заяву Суґа зробив у Бразилії, де знаходиться з візитом.

Для реалізації амбітної програми найближчою осінню буде створений могутній холдинг, до якого увійдуть державні установи, академічні інститути і, звичайно, комерційні організації. На реалізацію цього проекту в 2008 році Міністерство зв'язку Японії обіцяє виділити близько 68,3 млн. доларів.

Ключовий момент у заяві міністра: Японія готова узяти на себе ініціативу в просуванні постінтернет-технології, а також роль лідера в узгодженні глобальних стандартів нової мережі. Очевидно, що тим самим японці прагнуть забезпечити собі преференції в комерційному використанні «Пост-інтернету» (хоча б за рахунок патентних і ліцензійних відрахувань), як це сталося свого часу з технологіями відеозапису VHS і компакт-дисками.

Взагалі заява пана Суґа, позбавлена яких-небудь конкретних технічних деталей, поки викликає в основному лише здивовані питання. У чому будуть переваги нової мережі в порівнянні з існуючою? Звичайно, Інтернет зовсім не ідеальний. Наприклад, досить гостро стоїть останнім часом питання доменних імен: їх елементарно не вистачає, сьогоднішній мережевий протокол IPV.4 забезпечує адресацію не більш 4 млрд імен. Проте прийнятий в 1995 році IPV.6 дане обмеження знімає.

На сьогоднішній день 99% мережевого програмного забезпечення даний протокол підтримує, але використовують його не більше 1% мереж. Чому? Тому, що до вибухоподібного зростання широкосмугових мереж публічного доступу потреба у ньому була не висока.

Тепер ситуація змінилася: з появою великого числа користувачів і впровадженням послуг за поданням мультимедійного контенту (онлайн-ігри, IPTV, HDTV і т.п.) більшість найбільших провайдерів почали спішно упроваджувати цей протокол.

Питання з пропускною спроможністю цілком вирішувані оновленням устаткування, введенням нових протоколів передачі і стиснення даних. Ну а безпека – це перш за все не залізо, а людський чинник. Коротше кажучи: до того, як у вересні відбудуться перші засідання комісії з вироблення стандартів перспективної мережі, говорити про особливості японського проекту безглуздо.

Власне на основі протоколу IPV.6 з 2006 року будує альтернативну мережу Китай. Введення нового протоколу було підтримане урядом країни в 2003 році, тоді ж було почато і фінансування проекту.

Однією з головних цілей розробки стала можливість обмеження проникнення в країну західних компаній. У створенні мережі беруть участь виключно китайські компанії, зокрема China Telecom і China Mobile.

У США ж питаннями створення альтернативних мереж активно займається консорціум Internet2, що розробляє такого роду проекти. Один з основних векторів розробок консорціуму – подолання швидкісних порогів. Проте основне призначення створюваних ним мереж – об'єднання між собою освітніх установ.

Одна з недавніх перемог Internet2 – досягнення нового рекорду швидкості передачі даних у мережах IPV.6. Спільно з японськими фахівцями американцям вдалося передати дані із швидкістю 9,08 Гбіт/с на відстань 32 тис. км – з Токіо в Чікаго, потім до Амстердама, потім до Сієтлу і назад в Токіо.

Джерело: http://vz.ru/, 22 серпня 2007 

Висловити думку у Форумі