Про те, як малювали герб Дніпропетровська і вішали прапор

Розкопки на Ігренському півострові (територія сучасного Дніпропетровська), дають переконливі свідчення того, що у XI-XIII ст. тут існувало досить велике місто, слов'янський анклав у кочівницькому оточенні, центр торгівлі. Місто було зруйноване у ході татаро-монгольської навали, а пізніші мешканці степів надавали перевагу заселенню правого берега Дніпра, зважаючи на його висоту та надійну захищеність. У XVII-XVIII ст. тут виникає ціла низка поселень запорозьких козаків, серед них - Кодак, Новий Кодак, Половиця, Лоцманська Кам'янка, Діївка, Сухачівка та ін.

У 1635 р. поляками була збудована потужна фортеця Кодак, гарнізон якої мав здійснювати нагляд над запорозькими козаками. Проте вже того ж року запорожці під проводом Івана Сулими вщент зруйнували цю фортецю. Поляки відновили її, але 1648 року, на початку Визвольної війни, Кодак назавжди перейшов до українців і став одним із опорних пунктів гетьманської держави. З часом Кодак перетворився на форпост заселення навколишніх територій.

Спочатку виникає Новий Кодак (бл. 1650 р.), потім Лоцманська Кам'янка (1740-і рр.), Половиця (1743 р.), інші селища. Таким чином, запорозьким козакам належить беззаперечна заслуга у заселенні та освоєнні території в межах сучасного Дніпропетровська. В усякому разі, на правому березі Дніпра місто було утворено саме на базі козацьких поселень XVII-XVIII ст. Територія козацької слободи Половиці - сучасний центр м. Дніпропетровська, а Новий Кодак - селище Кайдаки, давно увійшло до складу міста, як і стародавні козацькі Діївка, Сухачівка, Лоцманська Кам'янка.

На території теперішньої Дніпропетровської області була розташована більша частина Запорізької Січі, у якій визначне місце займала Кодакська паланка. Слобода Кодак (Новий Кодак) за часів Нової Січі (1734—75 рр.) була адміністративним центром Кодацької паланки, в юрисдикцію якої входила і територія теперішнього Дніпропетровська. На печатці Кодацької паланки з документів 1770 р. було зображено коня, що біжить, над ним перехрещені стріла та шабля, обабіч -зірка і півмісяць.

Після ліквідації Січі в 1775 р., Новий Кодак виконував функції губернського міста (1784-1797 рр.) і навіть іменувався в паперах Катеринославом II. В зробленому в 1784 р. описі Катеринославського намісництва указувалося: "Екатеринославль - вновь учреждаемый город из местечка Новым Кодаком называемого на правом берегу против устья Самары лежащего".

З 1783 р., місто, що продовжувало будуватися, стало центром Катеринославського намісництва. Роком пізніше будівництво міста перенесено на правий берег на місце поселень Старі і Нові Кодаки та Половиця.

Разом з тим, датою заснування міста Дніпропетровська офіційною владою вважається 1776 р. – початок будівництва Катеринослава на р. Кільчень (в межах сучасного Новомосковська). Дата ця вважалася офіційною у 1970-90 рр. Помилки початкового проекту позначилися дуже швидко і Катеринослав I зник з лиця землі, залишивши по собі лише дату свого заснування. (Дещо про про Дніпропетровськ та його історію на сайті http://gorod.dp.ua/).

З 1797 р. місто стало називатися Новоросійськом, а 1802 р. йому знов повернуто назву Катеринослав. А 29 липня 1811 р. було затверджено герб міста:

В лазуровому полі золоте вензелеве ім'я Катерини ІІ, поставлене серед цифр, що означають рік заснування міста. Навколо вензеля - дев'ять зірок, що означають переселення Імператриці Катерини ІІ у вічне блаженство і славу. Щит увінчаний імператорською короною, яка показує Найвище покровительство цій Губернії.

За часів Української Народної Республіки в 1918—19 рр. місто стало називатися Січеслав. З 1926 р. перейменоване на честь більшовицького діяча Дніпропетровськом.

У 1970 р.  було затверджено герб Дніпропетровська:

 У червоному щиті з лазуровою базою - золотий ливарний ківш над трьома зеленими пагорбами, що супроводжується золотою зірницею. У базі - дві срібні хвилі. Щит увінчаний шестернею "з написом Дніпропетровськ". Автор - Н.І.Стародубський.

У 2001 році настав час для створення нового гербу Дніпропетровська.

Враховуючи, що Дніпропетровськ є головним містом області на території якої у свій час розміщувалася 5 із 8 паланок запорізьких козаків, і, таким чином, віддаючи данину козацькій спідщині та нележне місту, яке можна було б назвати козацькою столицею, відомий геральдист Олег Потап розробив герб міста за паланковою печаткою 1770 р.:

На синьому полі по золотій землі біжить золотий кінь з оберненою назад головою, над ним перехрещені золоті стріла та шабля, обабіч яких - справа золота семипроменева зірка, зліва срібний півмісяць. (А. Гречило, Ю. Савчук, І. Сварник - Герби міст України. - К, 2001).

Проте, у відповідальних осіб Дніпропетровської міскради герб не дістав схвалення.

Натомість було об'явлено конкурс на інший герб міста.

Із представлених на конкурс проектів можна виділити наступні:

Проект №2: Виходячи з того, що герб - це своєрідна спадщина, яка передається з покоління в покоління, з'єднуючи минуле, справжнє і майбутнє, пропонується наступний опис міського герба.

Щит іспанської або слов'янської форми – закруглений внизу. Поле щита синього кольору, традиційного як в українській символіці взагалі, так і в козацькій зокрема. Синім або блакитним був колір герба міста Катеринославу. У геральдиці синій колір означає велич, яка відповідає ясному небу і водному простору, втілюючи висоту і глибину, постійність і досконалість, владу і благородство, стабільність і порядок.

Центральною фігурою герба є золотою (жовтий) кінь, який біжить уперед (ліворуч), але озирається назад (з головою, поверненою праворуч). У нижній частині герба зображені три золотих горби і синій простір Дніпра – Славутича, які образно відображають географічне розташування міста (зображення трьох горбів взяте з емблеми міста Дніпропетровська 1970 р. як своєрідна данина традиції).

Над конем зображені три золоті променеві зірки, які втілюють в собі декілька понять: безпосереднє геральдичне значення - символи вічності, число три з'єднання минулого, справжнього і майбутнього, т.е троесущность життя людини і суспільства.

Автор: ПОТАП Олег Юхимович, - член Ради Українського геральдичного товариства.

Примітка: Редакції невідомо, чи має відношення до складання опису геру його автор, оскільки є сумнів до того, що поважний геральдист міг назвати французський щит "слов'янським".

Проект №3: Герб творено відповідно до затверджених Українським геральдичним товариством і впроваджених вже на практиці норм (форма картуша і міської корони герба затверджені Українським геральдичним товариством, як єдині для всих міст України. Картуш виконано у золотому кольорі, що є символом багатства, справедливості, великодушності, а корона із срібла - це чистота, шляхетність, добро і незалежність).

Малий герб Дніпропетровська поданий в закругленому щиті, форма якого зумовлена рядом причин, зокрема історичної (в щитах такої форми зображалася більшість древніх, саме українських, міських гербів) і практичної (такий щит - найвигідніший з композиційних міркувань, і саме тому є поширеним в сучасній геральдичній практиці). У геральдиці щит такої форми називається іспанським, а також його називають слов'янським.

Щит синього кольору обрамований золотою облямівкою. У розділі щита - золоте сонце, символ вічності, безсмертя і воскресіння. Його прямі промені утворюють восьмипроменеву зірку, яка символізує сили творення, космічні енергії, надії, і є дороговказною. У балці (середньої частини щита) - три золоті пагорби різної величини, на яких розташоване місто. На середньому з них поставлений чотирьохрамовий срібний хрест класичної геральдичної форми, який символізує собор Перетворення Господнього – одна з найдревніших споруд, його історичний, просторовий центр. З Преображенського храму починалося місто, з появою міста почалося перетворення цілого краю. Також, згідно одного із загальновідомих значень символів, хрест на пагорбі (колі) - є земля, місцевість, а значить місто. Цей знак широко використовувався у козацькій символіці.

У базі (нижньої частини щита), на синій смузі, символізуючій Дніпро, - золотий овал з синім четирьохрамовим хрестом. Це Монастирський, другий по величині, дніпровський острів, який зіграв значну роль в історії міста.

Синій хрест у сонячному колі є символом древнього монастиря, заснованого ще до офіційного хрещення Русі, а також і символом - осяяння хрестом і сонцем землі дніпропетровської.

Автори: ІВАЩЕНКО Григорій Лукіч історик і культуролог, автор книги "Нехай козириться". Співпрацює з Творчою Майстернею.

ТКАЧЕНКО Костянтин Дмитрович Художник.

Текст нижченаведеного проекту (як і попередніх), подається мовою оригіналу, без виправлень:

Проект №4: Исходя из того, что герб - это своеобразное наследие, которое передается из поколения в поколение и соединяет прошлое, настоящее и будущее, предлагается следующее описание герба: изображение размещено на простом щите французского типа. Именно на щите такой формы был размещен первый официально принятый герб Екатеринослава.

Поле щита разделено на две части плавной кривой, символизирующей центральный холм города, и одновременно поворот великой реки вокруг места основания города. Верхняя часть окрашена в "синiй або лазоревий" цвет, который означает величие ясного неба и водного пространства, олицетворяя высоту и глубину, постоянство и совершенство, власть и благородство, стабильность и порядок.

Нижняя часть окрашена в желтый (золотой) цвет - символ солнца, благополучия и стабильности - символ земли. Центром герба является серебряная восьмиконечная звезда, которая объединяет несколько понятий: Непосредственно геральдическое значение - символ вечности, взятый с печати Кодакской паланки, а также с герба Екатеринослава. · Символ металлургии (брызги металла). Символ передовых космических технологий. Люди - звезды, которых подарил миру наш город. Город - звезда, равных которому нет.

В основании звезды лежат две перекрещенные стрелы - символ нашего героического прошлого, нашей истории. Этот символ взят с печати Самарской паланки. . Таким образом предлагаемый герб является объединением всех гербов, которые существовали на данной территории.

Автор: ПОЛЮШКИН Сергей Сергеевич главный художник города Днепропетровска.

З іншими проектами, що були представлені на конкурс можна ознайомитися тут.

Примітка: На відміну від проектів №2 і №3 геральдистів Олега Потапа та Григорія Іващенко, усі інші аматорські герби, включно проект №4 Головного художника м. Дніпропетровська Сергія Полюшкіна, подані на щитах так званої французької геральдичної форми, що мало притаманна Україні. Про причини того, чому Головний художник міста Дніпропетровска С. Полюшкін на противагу прийнятій Геральдичним товариством України іспанській (українській) формі щита, взяв французську (російську) форму, достеменно невідомо. Як і невідомо, чому не було використаний (в остаточному варіанті гербу), прийнятий більшістю міст України, пропонований Геральдичним товариством картуш.

Герб міста Дніпропетровська

Вже після завершення конкурсу, Головний художник м.Дніпропетровська С.Полюшкін, якимось чином зумів дістати схвалення для свого нового гербу. Для цього він змінив французську (російську) форму гербового щита на іспанську (українську), а сам герб, в порушення умови, яку виконали усі учасники проведеного конкурсу, подав своє оновлене творіння відразу в авторському картуші.

В лазуровому полі покледені навхрест срібні козацька шабля і стріла вістрями догори, над ними - три срібні зірки з сімома променями, одна під двома. Щит обрамований картушем з золотого дубового листя і прикрашений золотою міською короною. На лазуровій девізній стрічці - напис "Дніпропетровськ".

Показ прикрашеного листям та стрічками зображення, не досить обізнаним, у питаннях геральдики, посадовцям, справив потрібне враження і мальовниче творіння С.Полюшкіна стало гербом міста Дніпропетровська.

Заміна у зображенні герба французського щита (пропонувався С. Полюшкіним спочатку) так званим щитом іспанським (або слов'янським) - очевидь, форму взято із проекту Григорія Іващенко - засвідчила часткове усвідомлення того, що дійсно є спадщиною, яку варто відобразити у гербі міста Дніпропетровська. Однак, разом із цілком прийнятним відтворенням, у якості такої спадщини, зображення на гербі шаблі та стріли Кодацької паланки (чомусь не у положенні відбитка), визиває подив те, що древній і визначений геральдичний символ - стріла лука, як стверджується в офіційному описі гербу Дніпропетровська, - символізує ракету..! (Примітка: Геральдисти знають, що подібне тлумачення символів у геральдиці неприйнятне).

Визиває щирий жаль, що місто Дніпропетровськ, дістало герб, який по суті став всього лише спотвореним повторенням деяких, раніше створених, гербів кількох маленьких українських містечок та селищ. У певній мірі, прототипами гербу Дніпропетровська цілком можуть бути герби російського періоду - селища Голтва (Говтва), Козельщанського району та міста Хорол Полтавської області, Городища Черкаської області, селища Мала Виска Кіровоградської області - в яких, як і в гербі Дніпропетровська, cуттю геральдичного зображення є перекрещення стріл та шабель, з традиційним зображенням над ними зірки (зірок).

На думку фахівців, намальований Головним художником С. Полюшкіним герб по суті не відображає спадщину, яку представляє таке величезне індустріальне місто, з визначною, особливою історією, яким є Дніпропетровськ. Зважаючи н зображення на гербі не у відповідності з зображенням на печатці Кодацької паланки, а також те, що подібні зображувальні композиції вже є на кількох українських гербах, на мою думку, герб Дніпропетровська, у теперішньому вигляді, не є кращим із його можливих варіантів.

Крім іншого, важливою і характерною особливістю є те, що у створеному, на противагу рекомендованому Геральдичним товариством, картушу гербу рівнозначно зображено синьо-червону стрічку, що символізує 72-х річну історію Советскої України і символ із тисячолітньою історією - синьо-жовту стрічку, а також меньш значиме положення, у нижньому кутку зображення, малинової стрічки - символу українського козацтва, історія якого налічує близько п'яти століть. Таким чином, чого у гербі більше - мистецтва політичного плакату, чи дійсно геральдичного дизайну - висновки робіть самі. 

Незважаючи на належну повагу до символіки дубового листя, його зображення на картуші герба Дніпропетровська викликає великий сумнів. Для міста характерним є дерево з гідним уваги символічним змістом - акація (що було вірно засвідчено, відповідно геральдичному дизайну,  у проекті герба Дніпропетровської області). У Дніпропетровську, з певною мірою можна стверджувати, дуби не ростуть, - у всякому разі на вулицях міста дубів не дуже видно - алеї переважно із акацій. Наприклад в 2004 р., у зв'язку з заміною вітхих дерев на центральній алеї проспекту К.Маркса - перед театром опери і балету, знову таки були посаджені деревця тієї ж акації.

Зрозуміло, що не можна буквально пов'язувати озеленення міста з геральдикою, проте відомі приклади свідчать що зв'язок тут безумовно є. Традиційно у картушах гербів та на тлі прапорів зображується листя тільки тих дерев, які  мають конкретне і безпосереднє відношення, або якесь виключне значення для власників вказаних атрибутів символіки.

Можна лише здогадуватися, - яке конкретне чи виключне значення мають для Дніпропетровська дуби.

Мальовниче зображення Сергія Полюшкіна дістало схвалення керівництва і, в плані підготовки до святкування 225 річниці офіційної дати заснування міста, на позачерговій сесії Дніпропетровської міськради 6 серпня депутати герб затвердили, - відразу він став широко тиражуватися.

Також в 2001 р. керівництвом Дніпропетровської міськради було схвалено розроблений Сергієм Полюшкіним прапор міста.

Прапор являв собою зображення гербу м. Дніпропетровська Сергія Полюшкіна (варіант з жолудем внизу) на синьому тлі.

Пропор було вивішено на високому флагштоку перед будинком Міськради, де він майорів на протязі 2001р.

Згодом цей прапор було знято, а натомість об’явлено конкурс на кращий проект прапору м.Дніпропетровоська.

На початку 2003 р. із долішньої частини картушу гербу м.Дніпропетровська було вилучено жолудь, - кажуть, тому що членам міськради він нагадував чоловічий фалос.

Під кінець 2003 р. дубове листя на картушу тихо але помітно погустішало.

Офіційне описання гербу м. Дніпропетровська:

Щит слов'янської форми, закруглений унизу. Такий щит, загальновживаний майже для всіх міст України. Поле щита синього кольору, який є традиційним в українській символіці взагалі, так і в козацькій зокрема. Синім або лазоревим був колір герба міста Катеринослава. В геральдиці синій означає велич, що відповідає ясному небу та водяному простору, уособлюючи височінь та глибину, постійність і досконалість, владу та благородство, стабільність і порядок.

Символи, розташовані на полі щита, поєднують героїчне минуле та сучасне значення Дніпропетровська як центру ракето-космічної індустрії та металургії.

У верхній частині гербу розташовані три семипроменеві зірки, які уособлюють декілька понять:

- безпосередньо геральдичне значення - символи вічності;

- число три - поєднання минулого, сьогодення і майбутнього, трисуття буття людини і світу;

- бризки металу, що є уособленням головної промислової галузі нашого міста металургії, яка сприяла перетворенню невеличкого провінційного міста в один з крупніших індустріальних центрів України;

- зірки, як данина традиції, перейшли з гербу Кодацької паланки та гербу міста Катеринослава;

- зірки зображені (розташовані) у вигляді латинської "V", що означає "VICTORIS" - перемога.

Центральною фігурою гербу є перехрещені срібні шабля та стріла. Стріла - символ ракетобудівної галузі, яка протягом майже п'ятидесяти років розвивається в нашому місті, сприяла його розвитку і благоустрою. Стріла також символізує рух, устремління до нових висот, саме до зірок прямують космічні апарати, у створенні яких беруть участь жителі міста.

Шабля - старовинний символ захисту, сили, могутності великого міста, яке завжди стоїть за державу, за Україну.

Висловити думку в Форумі

Інші публікації про Дніпропетровськ: