Велетні лякають шотландців

Рон Мюк виставляє в Національній галереї Едінбургу анатомічно коректну Мадонну з немовлям, тата, дівчинку, хлопчика і стареньку.

Виставка Рона Мюка відкрилася в Едінбурзькій національній галереї як частина Едінбургзького фестивалю – однієї з найбільших культурних подій всесвіту. Виставка ця викликає захоплення публіки, що граничить з жахом, одних критиків це теж захоплює, тоді як інших дратує. Одні називають анатомічно коректні гігантські силіконові скульптури Мюка «великими і розумними», інші – тупою безглуздою потворністю.

Одне іншому, по суті, мало суперечить

Мюк, австралієць за походженням, не отримав класичної художньої освіти – факт, який добре освічені критики ніколи не втомляться ставити йому у вину. Він багато років працював з телебаченням і кінематографом – робив статуї та рухомі фігури – аніматроніки – для спецефектів. Художником він став у 1997 році, коли в галереї Саачі у рамках виставки «Sensations» Мюк продемонстрував статую «Мертвий тато» – анатомічно коректну точну силіконову копію трупа свого батька, зменшену приблизно на сорок процентів.

А всього через шість років у нього була персональна виставка в Національній галереї в Лондоні, і тоді-то і з'явилися вперше епітети «великий і розумний». Мюк, очевидно, вичитав десь визначення терміну «гіпербола» і зрозумів його абсолютно буквально. Також він віднімав слово гіперреалізм (дивно, адже він не отримав художньої професійної освіти). У 2003 році в Національній галереї в Лондоні, рівно як і в 2006 році в національній галереї в Едінбургу, він вражає уяву грою масштабів і натуралізмом. Голі люди анатомічно коректні. У них є зморшки, жирові складки, статеві органи, варикозні вени, і вони величезні. Одні статуї – у два людські зрости. Інші – в чотири. Треті, навпаки, дорослій людині до поясу. Якщо розмір і має значення, то вловити його відвідувачі виставки намагаються відповідно своїй чутливості та підготовці. Чому «Хлопчик» упирається головою в стелю, і відвідувачі можу спокійно проходити під його зігнутими колінами? Шок, трюк або щось ґрунтовніше?

Як справжній художник, Мюк не міг залишити осторонь релігійну тему

Гуляючи по залах все тієї ж Національної галереї, він помітив, що на всіх старовинних картинах Богоматері з немовлям немовля абсолютно нереалістичне. Тому він створив «Вагітну» і «Матір і дитя». Абсолютно гола жінка, що тільки що народила, і так повинна бути видовищем трохи похмурим, а якщо збільшити її в чотири рази… Відомо ж, жарт, вимовлений чотири рази, стає в чотири рази смішніше.

Зовсім же жахливо виглядає «Дівчинка» – новонароджена істота, одна голова якої – у людський зріст. Те, що діти можуть виглядати страшно – це зрозуміло. Діти восьмиметрової довжини – щось позамежне.

Все це викликає у британських критиків суперечливі емоції. The Guardian бризкає слиною вже декілька років підряд – Мюк не художник, він актор, пустушка, провокатор, лялькар. Аргументом на користь художника залишається морозне відчуття дискомфорту і жаху, яке його статуї викликають навіть на фотографіях. Пустушки таких відчуттів зазвичай не викликають.

Джерело: gazeta.ru, 10 серпня 2006

Висловити думку у Форумі

• Інші публікації рубрики "Чудасії"