UKR ENG
PATENTBUREAU Web-magazine "Intellectus" Author!!! Злет і падіння скульптора Димйона, або - від "Сантехніка Васі"...
TEMPORALOGY
INTELLECTUAL PROPERTY
INTELLIGIBILISATSIA
SYMBOLISM & HERALDRY
* MATRIKULA
INFORMERS

Злет і падіння скульптора Димйона, або - від "Сантехніка Васі" до клона "Тараса Шевченка"

Пам'ятник Василю Симоненку в Черкасах виявився подібним до пам'ятника Тарасові Шевченку в місті Новомиргород, Кіровоградської області. Фігури обох поетів, композиція, динаміка – все аж надто схоже. Митці ніби близнюки. Утім, нічого дивного – автором обох монументів є черкаський скульптор Владислав Димйон. Власне, пам'ятники навіть встановлювали майже одночасно: Шевченка – у червні, а Симоненка - у листопаді 2010 року. Про це пише у виданні Народ UA Вікторія Кобиляцька.

Спочатку був сантехнік дядя Вася, потім настала черга Симоненка

Фото з НародUA

Скульптор Владислав Димйон, який є автором обох пам'ятників, не розуміє, чому факт подібності викликав таку бурхливу реакцію. Фото з НародUA.

Вражаючу подібність фіксує «Вікіпедія», розповідаючи про пам'ятник у Новомиргороді. Цю інформацію підхопили користувачі черкаського форуму, де зараз саме жваво обговорюється мистецька цінність обох пам'ятників. Черкаські скульптори, які побажали залишитися невідомими, пояснюють: усе тому, що хтось займається творчістю у мистецтві, а хтось - зароблянням грошей. І переконують – помітно, що потрібно було зробити два пам'ятники за короткий проміжок часу. Мовляв, знявши форму з одного пам'ятника, її трішки переліпили, і вийшов інший. Як результат – два пам'ятники у різних містах України і подвійний гонорар у кишені скульптора. У свою чергу сам Владислав Димйон стверджує, що форми у пам'ятників були різні і ніякого тиражування він не здійснював.

Замовник і ініціатор встановлення пам'ятника мер Черкас Сергій Одарич про такий розвиток подій нічого не знав, каже, що «це м'яко-кажучи неетично».

Обурюється і черкаський скульптор Микола Теліженко, хоча зауважує, що для певності потрібно прискіпливо оглянути обидва пам'ятники:

«Я про це нічого знав. Звичайно, що такі речі серед скульпторів не дозволяються, це нижче плінтуса. Справа в тому, що Димйон сантехніка дядю Васю один до одного зідрав із бердянського пам'ятника. Це принижує авторитет і художника, і скульптора в першу чергу. Такі речі не робляться. Одарич із ним заприятелював, дешевенький пам'ятник зробили, самого Симоненка принизили як тільки можна. Єдиний у світі пам'ятник цій людині і отак принизити! Усі ті пам'ятники, які Димйон зробив – матері Шевченка, Чорноволу, Симоненку – абсолютно нехудожні. А щодо сантехніка на «Водоканалі», то там плагіат абсолютний, я особисто знайомий з автором, ми були разом на симпозіумі, і я йому казав – подавай позов. А він каже – та я не хочу нервову систему псувати», - розповів Микола Теліженко, маючи на увазі роботу бердянського скульптора Миколи Мироненка.

Голова Черкаської обласної організації Спілки письменників України Валентина Коваленко коментує факт подібності двох пам'ятників досить стримано. На її думку, справді унікальним є пам'ятник на могилі Симоненка, тоді як пам'ятник авторства Димйона ніколи не викликав у неї особливого захвату:

«Справжній творець має бути оригінальним. Власне, цієї оригінальності ми в пам'ятникові і так не побачили. Були певні думки з цього приводу у більшості художників, з якими я спілкуюся, але я повинна сказати, що гірко те, що багато завжди всі обіцяють, а вже коли зроблено справу, то тішимося хоча б тим, що є. Я наприклад, як письменниця, яка постійно у пошуці чогось нового, я б до такого варіанту ніколи б не вдалася, щоб потім мене десь звинуватили в тому, що я повторююся чи когось наслідую чи просто вдаюся до своєрідного тиражування. Уподібнення, якщо говорити про творчість Симоненка, яка дуже глибинно, архетипно за символікою десь продовжує традиції Шевченка, то це вже добре. Але в крайньому разі – не пам'ятники. Тут має бути обличчя кожного поета, обличчя справді індивідуальне. От для мене пам'ятник оригінальний – це той, який стоїть на могилі поета. Поки що я не бачила чогось іншого, що б увиразнювало і виглиблювало образ поета. Пам'ятник біля Палацу одружень не є оригінальним для мене, але він є. Є якісь тендери, є зв'язки, комусь легше це дається до роботи, а хтось би зробив краще. Я знаю, що є в нас художники, які б зробили краще, і я бачила попередні їхні проекти. Хай буде цей пам'ятник, але щодо творчого почерку в образі Симоненка, то я саме такої думки – він має бути нештампованим, нетиражованим», - переконана письменниця.

«Я не підписував жодних договорів про те, що пам'ятник має бути унікальним»

У свою чергу скульптор Владислав Димйон, який є автором обох пам'ятників, не розуміє, чому факт подібності викликав таку бурхливу реакцію. Зізнається, що пріоритетним для нього був пам'ятник Симоненка. Саме коли він над ним працював, надійшла пропозиція зробити пам'ятник молодого Шевченка на Кіровоградщині. І скульптор не відмовився.

Фото з НародUA

Владислав Димйон на відкритті пам'ятника Василю Симоненку в Черкасах (листопад, 2010 рік). Фото з НародUA.

- Спочатку Симоненко був зроблений як ескіз, як ескізна модель. А пам'ятник Шевченку спрощений, не такий, як пам'ятник Василю Симоненку. Різниця є велика. Просто в Шевченка є динаміка ланів, степів, шляху. А в Симоненка – виразне крило. Одяг, деталі – все різне. Крім того, в Новомиргороді пам'ятник із бетону. І є різний рівень оплати. Коли підписується договір, відбувається солідна оплата і викуповуються авторські права, тобто, замовник купує модель, без права тиражування, тоді є якісь нюанси, можна про щось говорити.

- Авторські права на пам'ятник Симоненку у вас викупили?

- Можна й так сказати.

- Чи повідомляли ви замовників пам'ятника Симоненку про те, що робите схожий пам'ятник у Новомиргороді?

- Ні, замовники не знали, що я роблю бетонний пам'ятник. Я не вважав за потрібне таке розповідати. До мене не може бути жодних претензій, я не підписував жодних договорів про те, що пам'ятник має бути унікальним. Я просто заради молодого Шевченка, щоб не робити тупу скульптуру на п'єдесталі... На те, щоб міняти композицію, не було часу. Я пішов назустріч, трішки змінив. Але є перевага за пам'ятником Василю Симоненку. А в Новомиргороді просто недорогий, невеликий, з бетону – він є маленьким братиком – схожим, але аж ніяк не ідентичним Симоненку. Я взагалі не розумію, чому вас так це зацікавило. Це ж не один в один пам'ятник із іншою головою. Там все інше, пропорції інші, деталі інші. Якби це інший скульптор зробив щось подібне, тоді так. А тут одна і та ж мама народжувала, один і той же скульптор. Але скульптури ж різні.

- Виникає питання, чи має право скульптор робити такі речі?

- Так, має. Я вас зараз переконаю. У нас є пам'ятник молодому Тарасові Шевченку під Дніпропетровськом, і другий – уже не пригадаю де. Там пам'ятники один в один, тільки в одного книга в руці, а в іншого щось інше. І нічого тут такого немає – просто сподобався замовнику такий пам'ятник. Я подумав – що і Шевченко, і Симоненко заслуговують на краще. Не хочеться робити щось ущемлене. Тим паче, що треба було робити дуже швидко. Але хочу наголосити, що це не роботи, народжені з однієї форми. Пам'ятник виливається із форми. Якщо форма обережно знята, то можна зробити другу копію пам'ятника. Це називається тиражування. Але в даній ситуації це не одна форма і абсолютно різні розміри. Пам'ятник Шевченку з бетону, він меншого розміру, і він абсолютно інший. Автор сам із собою розмовляв. Якщо я щось і запозичував, то тільки в себе, а не в когось.

Джерело: НародUA, 22.03.2012

Висловити думку в Форумі

Дивіться:

Дивіться також:

ПАТЕНТБЮРО-ОНЛАЙН - миттєві заявки на об'єкти інтелектуальної власності