Цікаві спростування історичних відкриттів

Недавнє відкриття французьких учених може зробити переворот в античній історії. Алан Верон з французького Університет Пола Сезанна і його колеги стверджують, що Олександр Македонський (Великий) не засновував Олександрію, а просто відкрив її наново. Скрупульозні дослідження ґрунту показали, що люди на цій території жили задовго до приходу туди армії Македонського.

Учені розглядали ґрунт на зміст свинцю. Невеликий рівень свинцю показав, що в 2686 і 2181 роках, а потім знов з 1000 до 800 років до нашої ери на цій землі чинилися активні дії, схожі на рибальство, будівництво, кораблебудування та ін. Цю гіпотезу підтверджують стародавні тексти, в яких селище на цій території називалося Ракотіс (Rhakotis).

Рівень свинцю збільшується в пластах ґрунту, що відносяться до 330 років до н.е., часу приходу у ці землі армії Олександра Македонського, і далі до правління римлян.

Раніше історики стверджували, що Олександр Великий заснував місто 16 квітня 331 року до нашої ери (у той час йому було 25 років). Імператор відзначав першу річницю свого завоювання Єгипту і обожнювання у якості фараона. Цього дня Олександр відміряв кроками прямокутну ділянку землі розміром 30 х 7 стадій (5370 х 1253 м). В урочистій процесії за ним слідував жрець, який посипав сліди царя ячмінним борошном. За прогнозом оракула, ячмінне борошно повинне було вмилостивити богів і допомогти тим самим здійсненню царського задуму. Заснування цього міста мало залучити єгиптян до древньогрецької культури. Крім того, Олександр планував, що місто стане центром міжнародної торгівлі. З цією метою він наказав побудувати на одному з рифів поблизу острова Фарос під Олександрією гігантський маяк, який згодом став «чудом світу».

Громадськості завжди украй цікаві відкриття, які спростовують давно відомі історичні факти. Аналогічний випадок відбувся ще у середині 20 століття, коли російський вчений зумів розшифрувати листи племені майя. Над цією проблемою безуспішно билися багато учених.

В 1946 році на очі Кнорозову випадково попала стаття з німецького наукового журналу про те, що дешифрування листа майя - нерозв'язна проблема. Він вирішив, що створене одним людським розумом, не може не бути розгадано іншим. Кнорозов прийняв як виклик на дуель задачу дешифрування. Перша публікація вийшла в 1952 році, він мав захищати докторську дисертацію. Але виникли проблеми, які зараз здаються дуже дивними. Річ у тім, що в ті часи у питанні про індійців марксизм був озброєний думкою Енгельса про відсутність держав у доколумбовій Америці. Енгельс, крім того, виказав міркування, що фонетичний лист виникає тільки в класових державних утвореннях. Заява про наявність у майя фонетичного листа означала спростування непорушних положень Енгельса.

В Америці відкриття Кнорозова викликало фурор, в СРСР його знаменита монографія «Писемність індійців майя» вийшла лише в 1963 році. Тільки у 1975 році йому була присуджена Державна премія СРСР.

Скандал, що недавно прогримів, у США викрив американських фізиків з Берклі у фальсифікації досліджень. В 1999 році російські учені з Об'єднаного інституту ядерних досліджень у Дубні оголосили про те, що на так званому острові стабільності відкрили 114 елемент таблиці Менделєєва. І хоча на території цих острівців надважкі елементи живуть менше миті, всього сотні мікросекунд, цього цілком достатньо, щоб зареєструвати їх і надалі виділити сімейство ізотопів, які можуть жити протягом років. Таке відкриття справило незабутнє враження на американських учених, які через деякий час у свою чергу оголосили про відкриття 116 і 118 елементів. Але мало того, що метод вивчення цих елементів був запропонований в Дубні ще у 1974 році, так ще в ході подальших експериментів з'ясувалося, що з оголошенням про сенсаційне відкриття учені явно поквапилися. При повторних дослідах подібних результатів добитися не вдалося.

Крах «Тітаніка», що став однієї з найбільших трагедій 20 сторіччя і екранізоване Джеймсом Кемероном в однойменному фільмі, відбувалося зовсім інакше. Таку думку виказали кінодокументалісти з американського кабельного телеканалу "History", які побували в експедиції на обламаннях «Тітаніка».

Раніше вважалося, що після зіткнення з величезним айсбергом корабель водотоннажністю 45 тисяч тонн залишався на плаву більше двох годин. А потім, все більше занурюючись носом в крижані води Атлантики, розламався на дві частини. Носова частина швидко пішла на дно, а корма, заповнена пасажирами, щонайменше, ще двадцять хвилин залишалася на плаву, потопляючи людей поступово.

Проте, ретельно вивчивши уламки корабля, кінодокументалісти знайшли, що він розвалився не на дві, а на три частини. Дослідники і раніше знали, що у дні корабля є величезна діра, але вважали, що вона утворилася вже після того, як «Тітанік» опустився на дно.

Третю частину "Тітаніка" кінодокументалісти знайшли приблизно в 500 метрах від корми. Два величезні уламки підводної частини лайнера розміром приблизно 12 на 27 метрів, що колись були єдине ціле, знаходяться у чудовому стані: на них навіть видно червону фарбу. «Зараз ми можемо з упевненістю стверджувати, що "Тітанік" виявився до пасажирів «милосерднішим». Після того, як корпус судна розламався на три частини, вони загинули практично відразу, максимум за п'ять хвилин», - заявив в Океанографічному товариству експерт по «Тітаніку» Девід Браун.