ПОСЛУГИ ПАТЕНТБЮРО Послуги одержання штрих-кодів |
ІНТЕЛЕКТУС
Символіка Придніпров'я |
ПОРТФОЛІО Розробка символіки |
|
|||
---|---|---|---|
ІНФОРМЕРИ
|
Така мода, встановлювати пам'ятники Катерині?"В Новороссии и Крыму новая мода – устанавливать памятники российской императрице Екатерине Второй ... такая тенденция обусловлена: неожиданно возникшим желанием почтить память основательницы многих городов этого региона …". Можна подумати, що це витяг із якогось російсько-імперського дореволюційного видання. Однак наведене взято із публікації відомого російського інформаційного агентства від 1 листопада 2007р. Серед викладених там слів осуду та повчань - як слід поводити себе із, так званими, свідомими українцями, є, зокрема і слова докіру українському півдню за встановлені там, як пишеться у виданні, "тыкающие памятники Шевченко". Видань, які пишуть про Укрїну як про "Новороссию" і, уникають вживати навіть слово "Україна", називаючи її "этот регион", - у Росії безліч. Як правило, вони містять поради так званій 5-й проросійській колоні – що і як громадянам розуміти, які дії вчиняти. Ось одна із, наведених у тій же публікації, порад: - "Пусть, например, в Черновцах восстановят памятник «ястребкам», а во Львове рядом с семиметровым Бандерой поставят Сталина, присоединившего Галичину к советской Украине"…
А чого лише варта заява російського посла в Україні Черномирдіна, який 2 листопада 2007р., через відоме російське видання „Время новостей”, заявив на весь світ, що офіційне визнання Української повстанської армії погано відіб’ється на відношеннях України і Росії. І далі цей росіянин, грубо втручаючись у внутрішні справи України, сказав про українських вояків буквально наступне: ”Эти люди навеки прокляты за то, что они делали во время Великой Отечественной войны. Что за нужда возводить их в ранг участников войны? Сегодня еще живы люди, чьих детей УПА бросала в колодцы, чьих родственников расстреливала целыми поселениями. Я как человек никогда не смогу понять, как их можно приравнять к участникам войны. А каково тем, кто сражался и погибал за освобождение Украины в годы Великой Отечественной войны?”
І далі, за наміри прийняти законодавчу норму про відповідальність за заперечення в Україні голодомору пригрозив українському керівництву словами - „Если привлекать кого-то к уголовной ответственности за разговоры, то так можно далеко зайти”. Не важко здогадатися, що було б з будь-яким іноземним послом у будь-якій цивілізованій країні, якби він дозволив собі сказати про її громадян „Эти люди навеки прокляты”... В Україні ж, можна не сумніватися, за свої слова Черномирдіну навіть не доведеться вибачатися.
Українці звикли, що із Москви їм указують у які союзи вступати і з ким блокуватися, де і які мати церкви, і, навіть, у яких випадках вживати слово „Київ”. У будь якій цивілізованій державі, подібні висловлювання були б розцінені не інакше як образливі і втручання у внутрішні справи країни. До таких Україна, на жаль, не належить. Найбільша в Україні політична партія, не кажучи про дрібні відверто проросійські, на подібні висловлювання не тільки не обурюється, а схвалює і опосередковано підтримує. Маючи, за рахунок податків українських громадян, чималу зарплатню і безліч дорогих елітних пільг, партійні депутати головного законодавчого органу країни демонстративно опікуються існуючими і сприяють зведенню нових антиукраїнських пам’ятників особам, що чинили злочини і знищували українців. Стараннями вказаних депутатів, зважаючи на масштаби висвітлення у ЗМІ, особливо в Україні вшановують російську імператрицю, відомою своєю розпустою, жорстоким нищенням українського козацтва, відняттям в українців землі і виселенням їх із батьківщини, знищенням усіх монастирів української церкви, скасуванням залишків автономії і введенням в Україні рабства, у його російській формі, - кріпацтва.
Правдами і неправдами, у граніті та бронзі, Катерині продовжують зводити все нові і нові пам’ятники, а церемонії їх відкриття майже завжди прикрашені російськими державними триколорами.
Останнім часом серед росіян набув популярності жарт про те, що Росія дуже миролюбива держава, оскільки досі існує така країна як Грузія. Про Україну, подібного анекдоту не може бути не тому, що вона більша і сильніша за Грузію, а, схоже, виключно тому, що російські яструби вирішили просто почекати, сподіваючись, що свою справу зроблять їх численні агенти впливу. Адже досі Україна так і не зуміла ні визначити свою загальнодержавну національну ідею, ні створити бодай видимість хоч якоїсь внутрішньополітичної єдності країни. Тож будемо чекати разом?... Нотував Довкола Дивіться також:
Дивіться також: |
|
Україна, 49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 12/4
Електропошта:
Skype: patentbureau |