UKR ENG
«ПАТЕНТБЮРО» Web-журнал «Інтелектус» Не зайве знати Британська корабельна катастрофа, яка спасла світ
ТЕМПОРАЛОГІЯ
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
ІНТЕЛІГІБІЛІЗАЦІЯ
СИМВОЛІКА & ГЕРАЛЬДИКА
* МАТРИКУЛ
ІНФОРМЕРИ

Британська корабельна катастрофа, яка спасла світ

У жовтні 1707 р. британський королівський флот зазнав однієї з найстрашніших морських катастроф, коли 4 військові кораблі розбилися об скелі і затонули поблизу островів Сціллі. За легендою, катастрофа сталася незабаром після того, як штурман був повішений за спробу переконати Головнокомандувача британського флоту адмірала сера Клоудслі Шовелл про те, що флот зійшов з курсу.

Морська катастрофа з кораблем

 

 

 

Гравюра невідомого автора морської катастрофи з кораблем "HMS Association". Створена близько 1710 р.

Шовелл очолив флотилією з 21 кораблів у їх поході назад до Англії після облоги Тулону, під час війни за іспанську спадщину. Погода під час переходу була надзвичайно поганою, що зробило практично неможливим визначення місцезнаходження флоту. Проте 21 жовтня погода прояснилася, і за допомогою секстанта були отримані хороші показники широти. Було зроблено оцінку довготи, яка в той час спиралася на зондування глибини океану свинцем і волосіні. У сукупності ці спостереження свідчать про те, що флот, ймовірно, знаходився поблизу острова Ушант біля входу в Ла-Манш. На жаль, це було не так. Флот опинився в 112 милях від архіпелагу Сіллі.

Близько 20:00 22 жовтня 1707 р. флот рухався крізь темряву прямо до Вестерн-Рокс. Вони вважали, що перебувають біля берегів Бретані та прямують до Ла-Маншу, і флагманський корабель "Асоціація", під командуванням капітана Едварда Лоудса, налетіла на скелю та за дві хвилини затонула.

Три інших судна - "Орел", "Ромні" та "Фаєрбранд" - спіткала та ж доля.

"Був сильний дощ, туман, і ніч, хоч око вибери ... деякі з них вдарилися об скелі на захід від Сіллі, і навіть не зрозуміли, що сталося. На "Асоціації" не вижив ніхто", - писала Daily Courant, перша британська щоденна газета тих часів.

Близько 1400 до 2000 моряків загинули на чотирьох кораблях, вижили лише 24.

Пам’ятні знаки, де тіло сера Клоудслі Шовелла було вимито з уламків Асоціації HM

 

 

 

Кам’яні пам’ятні знаки, де тіло сера Клоудслі Шовелла було вимито з уламків Асоціації HMS (Фото з bbc.com)

Дотепер це одна з найстрашніших катастроф в історії морського судноплавства Британії.

Аналіз суднових журналів кораблів, що повернулися в Лондон, виявив, що офіцери користувались картами, на яких острови Сіллі були розміщені неправильно - за вісім морських миль на північ. Та найголовніше було те, що на початку XVIII століття не було точного способу визначити координати судна, його довготу (положення зі сходу на захід) у морі. Доступні морякам, навігаційні інструменти того часу не могли безпечно вказувати шлях.

Щоб визначити своє місце розташування, моряки застосовували метод "числення координат", вимірюючи швидкість, напрямок та відстань. Але це в найкращому випадку було обґрунтованим припущенням.

Шовелл і його офіцери знали, що перебувають на прямій лінії з Ла-Маншем, але не могли знати, з якого боку островів Сіллі.

Втрата адмірала флоту та стількох людей "сколихнула громадськість та виявила гостру потребу у способах визначення довготи в морі", - писав британський військово-морський офіцер, історик мореплавання Девід Вотерс у 1962 р.

Президент Міжнародного товариства морських археологів та корабельних аварій, автор книги "Море штормів: затонулі кораблі Корнуолла та Сіллі", Річард Ларн вважає, що безпосереднім результатом катастрофи стало ухвалення британським парламентом Закону про довготу 1714 року. Він пропонував нагороду - Премію за визначення довготи - розміром 20 тисяч фунтів стерлінгів за навігаційні рішення, які були б "практичними і корисними в морі".

Над завданням замислились Ісаак Ньютон та Едмонд Галлей, але проблему зрештою вирішив тесля та годинникар-самоук з Йоркшира Джон Гаррісон.

 

 

 

H4, морський хронометр Джона Гаррісона, вирішив проблему обчислення довготи в морі (Фото з bbc.com)

Джону Гаррісону знадобилося 25 р. та чотири спроби, але в 1759 р. він винайшов морський хронометр, який дозволяв кораблю розраховувати свою довготу, порівнюючи різницю місцевого часу в морі з часом за Гринвічем.

Під час чотиримісячного тестового рейсу з Портсмута до Ямайки похибка хронометра H4 становила лише 1 хвилину і 54 секунди. Однак британська парламентська комісія відмовилася повністю визнати досягнення Гаррісона, і він так і не отримав повну суму призових грошей.

Куратор часу в Королівській обсерваторії в Грінвічі, Лондон, пояснила, що "H4 працює в принципі, як і будь -який інший механічний годинник, а відмінність полягає в рівні точності, досягнутому за допомогою балансу "високої енергії", який б'є швидше, ніж менший та легший, що є у традиційних годинниках", наводить пояснення автор публікації Кейт Дрю.

Сьогодні моряки, замість секстанта, свинця і волосіні, мають у своєму розпорядженні безліч передових навігаційних інструментів, які інформують їх не тільки про своє власне положення, але й про позиції інших кораблів та перешкоди поблизу. Серед них - Глобальна система позиціонування (GPS), яка відстежує розташування судна за допомогою глобальних супутників позиціонування на земній орбіті.

23.10.2021 р.

Використана публікація Keith Drew "The British shipwreck that changed the world" (BBC) 

Дивіться:  Facebook планує провести ребрендинг компанії під новою назвою

ПАТЕНТБЮРО-ОНЛАЙН - миттєві заявки на об'єкти інтелектуальної власності