Пояснення аномально-високих, що спостережуються, швидкостей переміщення НЛО

Так звані “неопізнані” літаючі об'єкти (НЛО) у наш час не можуть бути ігноровані як реально існуючі літальні апарати неземного походження. За спостереженнями очевидців і даними приладового контролю літаків-розвідників NASA, ці об'єкти в певних фазах їх функціонування володіють деякими специфічними, причому, варійованими, властивостями. Зокрема, НЛО мають виразно виражені техногенні зовнішні форми, які іноді оточені плазмовою оболонкою, що є причиною порушення роботи найближчих земних електронних пристроїв (системи запалення автомобілів, бортові прилади літаків і т.д.). В одних випадках НЛО спостерігалися як візуально, так і радарними установками, але іноді візуальні спостереження поєднувалися з “невидимістю” об'єктів на екранах радіолокацій. При цьому нерідко спостережувані швидкості переміщення НЛО були знакоперемінні (з різкою та раптовою зміною напряму руху, з немислимими прискореннями), а оцінки абсолютних величин їх швидкості v давали значення, що перевищують швидкість світла у вакуумі (v>c) Нарешті, частіше за все НЛО виникають “нізвідки” і пропадають в “нікуди”: на екранах локаторів вони виникають вже на достатньо близьких відстанях, минувши стадію своєї попередньої траєкторії. Все це, особливо остання обставина, добре узгоджується з раніше описаною автором схемою просторово-часових переміщень в ЧОТИРИВИМІРНОМУ КОНТИНУУМІ – НА МЕЖІ З НАШИМ ТРИВИМІРНИМ СВІТОМ (СФЕРА ЕЙНШТЕЙНА - ФРІДМАНА), АЛЕ ЗА ЙОГО МЕЖАМИ [1]. Наявність у НЛО “плазмової” оболонки добре асоціює з раніше запропонованою автором моделлю аналогічного пристрою, а сам факт переміщення об'єктів саме за МЕЖЕЮ розділу двох “фаз”, - нашого тривимірного і сусіднього чотиривимірного континууму, - чудово може пояснити феномен спостереження надвисоких швидкостей (v>c). Насправді все дуже просто може бути інтерпретовано в рамках законів дисперсійної рефракції на межі розділу двох фаз.

Нехай 4-х мірний Простір I за межами нашого світу має показники заломлення (електромагнітного випромінювання) n(1)(w). Простір II фізичної поверхні (“шару”) нашого Світу має показник заломлення n(2)(w). Пучок випромінювання від об'єкту (його зображення) з частотою w, припустимо, падає на межу розділу наших Просторів (двох різних “фаз”) під кутом i заломлюється під кутом r. Вважаючи, що n(1)>n(2) (внаслідок плазмової природи поверхні об'єкту спостереження), кут заломлення буде набагато більше кута падіння. За цією причиною порівняльно невеликі дійсні переміщення dx об'єкту за час dt, що забезпечують відповідно помірні швидкості v(1)=dx/dt, за рахунок кутового збільшення dr/di>>1 (у межі dr/di=>Inf), дає уявну швидкість руху v(2)=dy/dt>>v(1) (внаслідок того, що dy>>dx – згідно малюнку і на підставі закону Снелліуса). Таким чином, у випадках мовби “дрейфу” НЛО, при їх вході в “наш” Світ, швидкості повинні бути невеликі, а спостережувана швидкість є не їх швидкістю, а всього лише фазовою швидкістю переміщення зображення об'єкту.

Невидимість об'єктів на екранах радарів (при одночасному їх візуальному спостереженні) можна пояснити класичною теорією аномальної дисперсії в умовах сильного поглинання випромінювання плазмою. При цьому для малих (в порівнянні з оптичними) частотах СВЧ випромінювання показник заломлення n(1) стає особливо великим і наступає повне “внутрішнє” віддзеркалення.

Отже, в процесі міжпросторових переходів абсолютно не порушується принцип СТО про граничну величину швидкості. Це зовсім не означає, що величезні швидкості переміщень неможливі в 4-х мірному просторі, на дещо більшому видаленні від межі розділу світових “фаз”. Там відсутнє поняття “часу” в розумінні Ейнштейна, а тому формально знаменник в співвідношенні v(1)=dx/dt можна вважати “прагнучим до нуля”.

Альберт Вітальевіч Никітін, канд. фіз.-мат. наук, доцент

Висловити думку в Форумі

Читайте також:

Ввведение в модель и проект перемещений в пространстве и времени