Нічого окрім фактів: Чим Росія примушує Україну приєднатися до договору колективної безбеки - НАТО

Без коментарів:

• 1169 р — засновник Московського государства Андрій Боголюбський (до хрещення, у дорослому віці, звався Китай) люто ненавидів Київ. За межами Русі, із суздальців, смолян та половців зібрав військо і пішов з ним на "Мати городов руських". Подолавши захист киян, вчинив страшну різанину, не жалів ні жінок, ні малих дітей. Багатьох забрав у полон. Пограбував усі церковні святості, вивіз ікону Пресвятої Богородиці. Підпалив Софію Київську і Києво-печерську лавру. Похід Боголюбського підірвав могутність Русі і поклав початок довгого та сумного періоду її занепаду і, в кінечному рахунку, зникнення (Вкрадена ікона Пресвятої Богородиці досі зберігається у Москві)
• 23.01.1667 р. — Андрусівський договір про розділ України між Московщиною і Польщею
• 1686 – ліквідація Української православної церкви, запровадження московського "православ`я".
• 1687 – "Коломацькі статті" (вимоги до гетьмана України сприяти змішаним шлюбам між українцями та московітами (росіян тоді ще не було, називалися вони просто московіти або москалі).
• 1689 – заборона Києво-Печерській Лаврі друкувати книжки без дозволу Москви.
• 1690 – "Анафема» Московського собору на безліч українських книг (Могили, Ставровецького, Галятовського, Барановича, Радивіловського, Славинецького та інших, написаних українською мовою)
• 25.10.1698 р. — у московській неволі загинув гетьман Петро Дорошенко
• 1702 — створений Петром I церковний синод канонізував у святі вбивцю киян і крадія ікони Пресвятої Богородиці Андрія Боголюбського (нині Московський патриархат называє його не инакше як "Святой Благоверный князь")
• 1708 . — усупереч основоположним церковним канонам, керований Петром I, синод московської церкви, нарушив закон православной церкви, об'явив анафему Гетьманові України Івану Мазепі
• 1708 – знищення Петром І гетьманської столиці Батурин; "пташенята кубла" по-звірячому вирізали всіх жителів, включаючи дітей, старих і жінок.
• 25.05.1709 р. — московські війська царя Петра I зруйнували Чортомликську Січ
• 10.11.1709 р. — московські війська царя Петра I знищили гетьманську столицю Батурін разом зі всіма жителями
• 1709, 1720, 1721, 1729, 1755, 1766, 1769, 1775, 1786 – укази царів та синоду про заборону на книговидання українською мовою. 1764 – інструкція Катерини ІІ князеві В’яземському про посилення русифікації Смоленщини, Прибалтики, Фінляндії, України
• 1721 р. — осягнувши свою гегемонію в Східній Європі, Петро І змінив віковічну назву свого царства, взявши для нього назву Київської держави, у вимові прийнятому канцелярією церковного патріарху, - Росія. Для цього він звелів припинити називати себе "Царь Московський" і змінив свій титул "самодержець" на іноземний - "Імператор Всеросійський" (в 1725р. — іноземним країнам були розіслані директиви у подальшому іменувати государство не Московським а Російським, "...чтоб печатали Российским, о чем и к прочим ко всем Дворам писано")
• 29.02.1723 р. — у Петропавловській фортеці в Петербурзі загинув гетьман Павло Полуботок
• 12.02.1764 р. — царський указ про ліквідацію гетьманського правління в Україні
• 25.02.1764 р. — цариця Катерина ІІ ліквідовувала монастирі Української Церкви
• 1769 – указ про вилучення в населення книжок, написаних українською мовою
• 15-16.06.1775 р. — 1775 – знищення Запорізької Січі
• 1784 – русифікація початкової освіти в Україні
• 1786 – заборона на службу в церкві українською мовою
• 21.04.1786 р. — введення царицею Катериною кріпацтва (форма рабства) в Україні
• 04.02.1804 р. — загинув на Соловках останній кошової Запорізької Січі Петро Калнишевський
• 1817 – закриття Києво-Могилянської академії
• 1831 – знищення Магдебурзького права.
• 18.07.1863 р. — «Валуєвський указ» про заборону української мови 
• 1869, 1886 – укази про доплати чиновникам за русифікацію
• 1881 – заборона на проповіді українською мовою
• 30.05.1876 р. — Емський указ російського царя Алєксандра ІІ про заборону українського слова і писемності 
• 1888 – указ Олександра III про заборону на хрещення українськими іменами і заборону на використання української мови в усіх установах
• 1905–1907 – репресії до діячів української культури
• 1910 – циркуляр Столипіна про заборону «інородчеських товариств, зокрема українських і єврейських, незалежно від переслідуваних ними цілей»
• 1918 – початок окупації України більшовиками
• 1921–1923 – голод в Україні, зумовлений політикою військового комунізму
•  1687–1924 – силою і обманом територія України була захоплена Московським патріархатом
• 1929–1930 – колективізація – нове закріпачення селян. 1930 – нова заборона української церкви
• 1932–1933 – геноцид українського народу, зумовлений штучним Голодомором
• 1933 – заборона вимовляти звук Ґ, вилученням 5-ї літери українского алфавіту (в 1922 р., з тих же ідеологічних міркувань, ця літера була вилучена з білоруської мови) *
• 1933–1940 – насильницька русифікація (майже повне повторення царських указів)
• 1943–1948 – Під виглядом загонів УПА, в Західній Україні мирних жителів вбивали агенти МГБ
• 1961 – програма ЦК КПРС про злиття націй в “єдиний радянський народ” і посилення русифікації
• 1965 – репресії проти діячів української культури
• 1978 – директива про посилення русифікації (такі директиви виходили аж до 1990 року майже щороку)
• січень 2006 –  командування Черноморского флота России ввело на територію маяка на українському мисі Сарич підрозділ своєї морської піхоти
• січень 2006 – Міністерством оборони Росії уповноважило своїх військовослужбовців застосовувати на українській території вогнепальну зброю на враження
• березень 2007 – окупаційний підрозділ російських морських піхотинців захопив українську територію - військовослужбовці Чорноморського флоту Росії не допустити на радіонавігаційну станцію МАРС-75 українських судовиконавців
• травень 2007– Держдума Росії дала протокольне доручення своїм комітетам розробити заходи щодо відняття в України Криму
• 30.05.2007 – росіяни включили Україну у шістку своїх головних ворогів (Дані аналітичного центру ЛЕВАДА-ЦЕНТР)
• 16.05.2008 – росіяни включили Україну в трійку своїх головних ворогів (Дані міжнародного дослідницького центру SOCIUM-CONSULT)
• Серпень 2008 – російський Чорноморський флот заблокував українські теплоходи в грузинському порту Поті (Україну, де за договором про дружбу і взаємодопомогу російський ЧФ тимчасово перебуває, Росія, про свою військову операцію проти братської православної Грузії, звичайно не попередила)
• серпень 2008 – підійшовши з української території до берегів Грузії, ракетний крейсер «Москва», та ще два десятка російських військових кораблів, потопили практично весь грузинський флот
• 1991– 2008 – елементарні вимоги морського статуту і міжнародних традицій, щодо підняття на кораблях прапору країни перебування, Росія не виконує, бо в Україні вона діє за своїм законом
• 1991 – 2008 –  користуючись тимчасовим (до 2017р.) перебуванням у Севастополі  і розгалуженим розташуванням військової бази свого Чорноморського флоту, включно і його розвідувальної структури, на території України, російська розвідка глибоко інтегрується в українське суспільство і потужно підтримує серед громадян сепаратистські інтиукраїнські настрої.
• 1991–2008 – консульськы групи Міністерства закордонних справ Російської Федерації прямо на території Криму видають його мешканцям російські паспорти, грубо порушуючи українське законодавство, що не допускає подвійного громадянства.
• 2004 – 2008 – надається російське громадянство українським посадовцям, які підозрюються в Україні у порушенні законів, скоєнні кримінальних злочинів

* Примітка: У російській мові звук, який в українській позначається літерою г, відсутній. У той же час, в російському алфавіті, літера г передає звук, що в українській передається літерою ґ. У результаті, звук, який, наприклад в англійські, французькій та інших європейських мовах, передається буквою h, а в українській - г, росіяни вимовляють як російську фонему х, тоді як англійці і французи цю російську фонему вимовляють дифтонгом kh. Таким чином, адаптуючи іншомовні слова під свою мову, де відсутня вказана фонема, наприклад, назву фінської столиці - Helsinki, що українською правильно вимовляється і пишеться Гельсінкі, росіяни пишуть як Хельсинки.