Українські бренди коштують мільярди

Розмова з Миколою Паладієм, головою Державного департаменту інтелектуальної власності, президентом Української асоціації власників товарних знаків

Лвівська газета, 09 листопада, 2006 року, № 34

Поняття “бренд” з’явилося в українському правозахисному полі відносно недавно. Однак усі сучасні виробництва та технології є лише складовою головної цінності – торгової марки.

Як стверджує Микола Кміть, генеральний директор компанії IDS Group, яка володіє ТМ “Моршинська”
та “Миргородська”, “ніколи 15 дрібних виробників продукції під однією маркою не зможуть приносити стільки податків до державного бюджету, скільки приносить один легальний власник цієї марки”. Захист брендів і був основною темою семінару “Торговельні марки в Україні – проблеми та перспективи”, який відбувався у Львові. В рамках цього заходу “Газеті” вдалося поспілкуватися з Миколою Паладієм, головою Державного департаменту інтелектуальної власності, президентом Української асоціації власників товарних знаків, який розповів про проблемні питання захисту торгових марок в Україні.

– Чи готове українське законодавство у сфері інтелектуальної власності до вступу України до СОТ?

– Вимоги є міжнародними, й українське законодавство, треба визнати, відповідає міжнародним нормам – це не лише мій висновок, а й експертів Всесвітньої організації інтелектуальної власності. Є відповідна процедура, передбачена Мадридською угодою, яка поширюється на всі країни, котрі її підписали. Якщо подати заявку у відповідне патентне відомство, тоді ви отримуєте захист саме в тих країнах, на які подали заявку.

– Однак уже є прецедент непорозуміння – з тим же шампанським і коньяком. Яким чином європейську інтелектуальну власність можна захищати в Україні?

– Якщо говорити про захист інтелектуальної власності, то ці поняття є надто загальними. У законі “Про виноград і виноградне вино” зазначено поняття вина та коньяку. Але французькі винороби говорять: якщо ви хочете відповідати нашим принципам, то ви повинні більше не виробляти продуктів під такою назвою.

– Які гарантії належного захисту?

– Це дуже непросте питання. Ми визнаємо захист іноземних географічних позначень, якщо їх захищають у тій країні, звідки вони походять. Тобто якщо ці бренди захищають у Франції, то ми теж захищатимемо їх. Але якщо вони не захищені, то ми теж не будемо цього робити.

– Чи можна замінити чимось поняття “коньяк” і“шампанське”?

– Як приклад можна навести досвід Молдови, яка доволі серйозно за. Вони відійшли від понять і назвали шампанське ігристим вином, наприклад. Я розумію, що це дуже невигідно нашим виробникам, але якщо прагнемо в Європейський Союз і хочемо жити за правилами євроспільноти, то мусимо ці правила спочатку приймати для себе.

– Чи можна оцінити вартість того чи іншого бренда? Який суто український бренд, на перший погляд, може бути найдорожчим?

– Думаю, що це можливо, хоча доволі складно. Не надто багато часу минуло, відколи в нас з’явилися ці бренди. Деякі з нинішніх розкручують лише років десять, що для світового ринку, може, й небагато, проте для українського це вже значний термін. Такі марки, як “Моршинська”, “Трускавецька”, “Оболонь”, Nemiroff, “Союз-Віктан”, уже відомі у світі й коштують декілька мільярдів доларів.

– Часто на ринках ми
бачимо одяг з етикетками всесвітньо відомих марок, хоча навіть неозброєним оком видно, що це дешева підробка...

– Це дуже легко перевірити. У нас є державні інспектори, які працюють у кожній області, і в разі виявлення такої продукції подають запит, чи передавала, наприклад, компанія Adidas права на використання їхнього позначення. Здебільшого таких випадків передачі прав не буває. Це фальсифікована продукція. Є певні нюанси щодо судового розгляду цих справ, і важко оцінити розміри збитків. Тим паче, що дуже важко оцінити суму збитків, яких завдало неправомірне використання товарних знаків – ніби ніхто нічого ні в кого не забрав. Але використання торгової марки є тим самим піратством.

– Доволі нетипово склалася ситуація з політичним брендом “ТАК!”, право на який має Андрій Ющенко. Скажіть, чи з юридичного боку це можливо?

– Якщо говорити про права інтелектуальної власності на бренд, то це цілком можливо. А щодо політичних брендів, то це суто українська ексклюзивна ситуація, і ми скоро, сподіваюся, вийдемо з неї.

Тему  підготувала
Вікторія Петрущак

довідка

Микола Паладій – кандидат економічних наук, державний службовець третього рангу. З липня 1999 р. до лютого 2000 р. обіймав посаду заступника голови Державного комітету України з питань науки та інтелектуальної власності. З 2000 року очолює редакційну раду науково-практичного журналу “Інтелектуальна власність”. Обіймає посаду голови Державного департаменту інтелектуальної власності.

Є президентом Української асоціації власників товарних знаків, заснованої в липні 2001 року за ініціативи підприємств, які є власниками відомих брендів в Україні та за її межами. Членами асоціації є, зокрема, АТ “Філіп Морріс Україна”, АТ Тютюнова компанія “В.А.Т.-Прилуки”, ЗАТ “Оболонь”, ТОВ “Кока-Кола Україна Лімітед”, ТОВ “Моршинський завод мінеральних вод “Оскар” та багато інших.

Джерело: gazeta.lviv.ua, 09 листопада 2006

Висловити думку у Форумі