UKR ENG
«ПАТЕНТБЮРО» Web-журнал «Інтелектус» Факти & Міфи Македонці борються за назву для своєї країни
ТЕМПОРАЛОГІЯ
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
ІНТЕЛІГІБІЛІЗАЦІЯ
СИМВОЛІКА & ГЕРАЛЬДИКА
* МАТРИКУЛ
ІНФОРМЕРИ

Македонці борються за назву для своєї країни

Напередодні сотні громадян Македонії заблокували рух вулицями біля парламенту країни у Скоп’є. Таким чином вони висловили свій протест проти можливої зміни назви їхньої держави. На цьому, нагадаємо, наполягає Греція, яка у своєму складі має провінцію з назвою Македонія. Суперечка щодо назви може мати доволі серйозні наслідки для Скоп’є.

Прапор Руспубліки Македонія  
Прапор Республіки Македонія

Афіни уже погрозили заблокувати вступ Македонії до НАТО, якщо балканська країна не змінить своє ім’я. ООН зокрема пропонує, аби Македонію називали Республіка Македонія. Зі своєю пропозицією щодо назви виступив і Євросоюз. Верховний комісар ЄС із зовнішньої політики та безпеки Хав’єр Солана запропонував іменувати колишню югославську республіку Нова Македонія.

За матеріалами: economics.apa.az, 18 березня 2006

Історія питання

Територія сучасної Республіки Македонія у різні історичні періоди належала різним державам та імперіям — Пайонії, Стародавній Македонії (чию назву успадковував весь географічний регіон), Римській і Візантійсьій імперій, середньовічному Болгарському царству, Сербському царству, Османській імперії. В 864, коли територія перебувала у складі Болгарського царства, державною релігією було прийняте християнство. Сучасні македонці етнічно близькі до болгар. В XIV столітті ці землі були завойовані Османською імперією.

Македонська мова (Македонски јазик) — державна мова Республіки Македонія - не є предком древньогрецької або її діалекту - древньомакедоньскої мови. Це наймолодша літературна слов'янська мова, - вона кодифікована в 1945 р. Відноситься (разом із болгарською) до східної підгрупи південнослов'янських мов. Генетично македонська мова близька до іншої південнослов'янської мови — болгарської, але відрізняється від болгарської своїми особливостями. Перший підручник з македонської граматики був виданий в 1952 році. Тоді ж почалося формування незалежної Македонської православної церкви.

Історична Македонія (як вважалося у стародавні часи - землі міфічного царства Мідаса) це північна частина сучасної Греції, яка, за царя Олександра I Філелліна на початку V століття до н.е. сформувалася у самостійну державу. Тоді ж почали чеканити царські монети.

Символ Македонія 
Символ Македонії
Від початку, Македонія знаходилася під сильним культурним впливом древньогрецьких держав, зберігаючи при цьому стародавню самобутність. Наприклад, архітектура палаців в Пелле ближча до кріто-мікенського стилю, ніж до класичного еллінізму, хоча слід відзначити, що через політичний устрій елліни вважали за краще будувати храми замість палаців. Відрізнявся також сімейний устрій, полігамія допускалася, і у Пилипа II крім Олімпіади, матері Олександра, було ще декілька дружин, хоча всі вони володіли різним статусом. Македонці тієї епохи здавалися витонченим грекам грубими і неосвіченими, схожими з варварами.

Сильний фракійський вплив відчувається в релігії македонців, що у цілому перебуває в руслі еллінізму.

Мова македонян була досить близька до грецької. Вчені схиляються до того, що вона була діалектом дорічної грецької.

З початком бурхливого культурного розвитку і тісної взаємодії з іншими державами Еллади різниця в мовах почала скорочуватися. Унаслідок украй мізерного лінгвістичного матеріалу, з'явилася безліч точок зору на походження древньомакедонської мови. Частіше за все її все ж таки розглядають як діалект грецької.

За царя Пилипа II (359 — 336 р. до н. э.), коли з'явилася реальна загроза захоплення країни фракійськими та ілірійскьими племенами, були підкорені, македонські клани, які до того роздиралися міжусобною війною, що зумовило експансію Македонського царства на територію Еллади, на той час ослаблену нескінченними розбратами. Територія Македонії розширилася і включила багатий золотими копальнями Панґей, Халкідіку, усі грецькі міста-поліси на фракійському узбережжі Егейського морити, землі ілірійців на сході і пеонійців на півночі (територія сучасної Республіки Македонія). Епір і Фессалія стали васальними державами Македонії. Після битви при Херонесі вся материкова Еллада, виключаючи Спарту, визнала залежність від македонського царя.

Закінчивши приготування до походу у володіння Персії, Пилип II не встиг здійснити задумане. Він був убитий як і попередні македонські царі, але залишив сильну регулярну армію і міцну державу. Син Пилипа Олександр III (Великий) (336 — 323 до н. э.) за час свого правління зумів розширити межі Македонського царства, включивши в його склад не тільки грецькі поліси, але і всю Перську імперію, Єгипет Ахеменідів і частково Індію. Втім, навряд доречно називатиме космополітичну імперію Олександра Македонським царством.

Олександр активно користувався культурною спадщиною скорених держав, при цьому однак знайомлячи скорені народи з культурою Греції і заохочуючи вивчення грецьких наук. У результаті, хоч новоутворена імперія і розпалася незабаром після його смерті, її спадщина збереглася і дозволила скореним народам вступити в епоху еллінізму.. До середини IV століття до н.е. країна опинилася на межі розвалу.

Велика частина території тієї Македонії, яка була утворена Олександром Великим в 4 столітті до н.е., зараз відноситься до Греції. Римляни захопили стародавню Македонію в середині 2 століття до н.е., і після розділення імперії в 4 столітті н.е. цей регіон став частиною Східної Римської імперії, керованої з Константинополя. Слов'янські племена оселилися тут в 7 столітті і тим самим змінили етнічний склад цієї місцевості.

В 9 столітті регіон був захоплений болгарським царем Сименом, і пізніше під управлінням царя Самуеля, Македонія стала центром сильної болгарської держави. Поразка Самуеля у битві з візантійцями в 1014 році стала початком періоду, коли Македонія роздиралася між Болгарією, Візантією і Сербією. Після того, як в 1389 Сербію було захоплено турками, Балкани стали частиною Османської імперії, що змінило культурний вигляд регіону.

У 1878 Росія перемогла Туреччину, і Македонія відійшла до Болгарії за Сан-Стефанською Угодою. Західні держави, побоюючись формування могутнього вітчизняного союзника в центрі Балкан, змусили Болгарію віддати Македонію назад Туреччині. У 1893 році македонські націоналісти сформували Міжнародну Македонську Революційну Організацію (ММРО) для боротьби за незалежність країни від Туреччини; кульмінацією їх діяльності стало повстання Ілінден, яке почалося в травні 1903 р. Через три місяці воно було жорстоко подавлене. Хоча лідер націоналістів Гоче Делчев помер ще до повстання, його ім'я стало символом македонського національно-визвольного руху.

Перша балканська війна 1912 року об'єднала Грецію, Сербію і Болгарію в боротьбі проти Туреччини. Під час Другої балканської війни в 1913 році Греція і Сербія без участі Болгарії розділили між собою територію Македонії. Активісти ММРО продовжили боротьбу проти роялістів Сербії на що військовий уряд в Белграді відповів забороною вживання македонської мови і самої назви Македонії. І хоча деякі члени ММРО підтримували ідею Болгарської окупації Македонії під час Другої світової війни, інші приєдналися до партизанів Тіто. У 1943 році було ухвалене рішення про те, що після війни Македонія матиме статус повноцінної республіки у складі Югославії.

Шляхом визнання македонців окремою етнічною групою, відмінною від сербів і болгар, власті Белграда намагалися ослабити претензії Болгарії на Македонію.

Коли 8 вересня 1991 року в Македонії був проведений референдум з питання незалежності, 74% населення проголосували «за», і в 1992 році Македонія стала незалежною державою, відділившись від Югославії. Цього разу, Белград не вводив війська, і тому відділення Македонії пройшло мирно, а дорожнє і залізничне сполучення не припинялося. Проте у середині 1993 року тисячі солдатів-миротворців ООН були послані до Македонії для спостереження за ситуацією на югославському кордоні і регіоном Косово.

Греція відмовилася визнати незалежну Македонію до тих пір, поки країна не візьме іншу назву. Греції здавалося, що коли македонці використовуватимуть назву Македонія, то вони претендуватимуть на володіння стародавньої Македонії, яка включала тоді велику частину Греції. Під тиском грецьких властей Македонія прийняла тимчасову назву – Колишня Югославська Республіка Македонія, під якою і була прийнята в ООН у квітні 1993 року.

Після недовгих коливань шість країн європейського Союзу встановили дипломатичні відносини з Колишньою Югославською Республікою Македонією в грудні 1993 року. А в лютому 1994 року, не зважаючи на сильну протидію Греції, Колишня Югославська Республіка Македонія була визнана США. Після цього Греція оголосила про накладення ембарго на Македонію і закрила порт Салоніки для торгівлі з цією країною. Ембарго було зняте в 1995 році, коли Македонія змінила свій прапор і погодилася обговорювати з Грецією питання про назву країни. Незабаром після цих дискусій Президент Киро Ґліґоров був убитий під час терористичного акту. Тому крапка в цих переговорах не була поставлена.

Не дивлячись на відносну стабільність ситуації в Македонії після відділення від Югославії, в 2001 році албанські бунтівники з Національної Визвольної Армії (НВА) розв'язали військовий конфлікт з македонськими військовими силами. Активісти НВА стверджували, що вони борються за права 400 тисяч албанців, які живуть в країні. Але македонський уряд вважає, що екстремісти прибувають з Косово і затівають конфлікт на підтримку «Великої Албанії». Хоча більшість озброєних зіткнень відбувається недалеко від македонського кордону з Косово на півночі, існують побоювання, що вони можуть наближатися до столиці країни – Скоп’є, тим самим провокуючи спалахи етнічного насильства. Інші ж вважають, що ситуація покращилася, але так чи інакше поки в країні розігрується велика людська трагедія.

Висловити думку у Форумі