Неандертальці не були предками людини

У липні 2006 року наукове співтовариство готується відзначити 150-річний ювілей відкриття в долині Неандерталь скелету архаїчної людини, представників якого тепер відносять до зниклого з лиця землі виду Homo neanderthalenlis, або рідше розглядають як викопну расу сучасної людини (Homo sapiens neanderthalensis).

Фрагмент картини Зденека Буріана „Неандертальці на полюванні” (музей „Антропос”, Брно).

Ініціатором і організатором публікації нової колективної монографії, присвяченої опису останків неандерталського підлітка, виступив відомий східно-німецький антрополог Герберт Улльріх (Herbert Ullrich). Серед авторів книги – фахівці з Франції, Австрії, Німеччини, Швейцарії, Угорщини, США і Канади.

Викопні останки неандертальця, піддані сьогодні такому докладному опису, швейцарський археолог Отто Хаузер (Otto Hauser) знайшов ще 7 березня 1908 року при обстеженні нижнього грота поблизу французького села Ле Мустье (Le Moustier) в департаменті Дордонь (Dordogne). На розкопки був запрошений відомий німецький антрополог того часу Герман Клаач (Hermann Klaatsch), і унікальний за збереженням череп з окремими кістками скелета незабаром був придбаний Королівським Етнографічним Музеєм в Берліні (Koenigliches Museum fuer Voelkerkunde). Під час другої світової війни кістки неандертальця Ле Мустье зберігалися в Музеї Пре- і Ранньої Історії (Museum fuer Vor- und Fruehgeschichte) і, як вважалося, були безповоротно втрачені при бомбардуванні будівлі в 1945 роки. Пізніше, проте, з'ясувалося, що череп Ле Мустье був наперед евакуйований за межі Берліна. Разом з іншими переміщеними цінностями він був вивезений в Радянський Союз і повернений в НДР у 1958 році. Обвуглені при бомбардуванні кістки посткраніального скелету неандертальця також збереглися під розвалинами будівель і згодом були ідентифіковані. Але тільки після об'єднання Німеччини в 1991 році стало можливе сукупне дослідження черепа і всіх фрагментів кістяка, що збереглися.

Реконструкція черепа палеоантропа з долини Неандерталь поблизу Дюсельдорфа (автор Г.Клаач)

Можливість такого зіставлення відразу привела до несподіваних результатів. З'ясувалося, що темпи досягнення зубної і скелетної зрілості у неандертальця Ле Мустье перебували у різкому протиріччі, що, зокрема, на думку співавторів недавньої публікації Дж.Томпсон і А.Нельсона (Thompson J., Nelson А), свідчить про глобальну відмінність його розвитку від ростової кривої, характерної для сучасної людини. Якщо покладатися на визначення зубного віку, неандерталець Ле Мустье помер у віці близько 15 років. Але якщо ж розглядати окремо ступінь розвитку скелета, то його біологічний вік не перевищує 10 років. Така неузгодженість украй нетипова для представників Homo sapiens, включаючи кроманьйонців, 35 тисяч років тому тих, що змінили аборигенне неандерталське населення Європи.

Такі сильні відмінності в темпах індивідуального розвитку можуть служити серйозним аргументом на користь гіпотези, що кроманьйонці і європейські неандертальці належали до різних біологічних видів.